с.Річки

Річки — село у Жовківському районі Львівської області. В селі збереглася дерев’яна церква Успення Пр. Богородиці 1920.

Село вперше згадується в історичних документах за 1531 рік.
Джерела

“Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов’янських” так описує село Річки:« Річки (пол. Rzeczki, Rzyczki) – село в Рава-Руському повіті, 6 км на північ від Рави-Руської (залізничної станції, пошти і телефону). На північ лежать Корні і Вербиця, на північний-схід лісництво Зелена Махновська, на схід Забір’я, на південь Рава-Руська і Рата, на захід Гребенне. В північній частині села, на мочаристих грунтах, що називаються “Луги під переходом” (231 м над рівнем моря), починається потік, який впадає в Рату. В долині потоку лежить сільська забудова. На півночі підноситься узгір’я Гораєць (257 м.); на південний-захід лежить ліс “Медведі”. Через село проходить ярославсько-сокальська залізниця. Частина села називається Ногалі, друга частина Бліх; ще одна група будинків Шубари. В селі є корчми: Видра і Вигода; фільварк Чорний. Власність більша має орної ріллі 755 моргів, лугів і городів 237, пасовищ 112, лісу 942 (ця власність подарована графом Каєтаном Кіцким на громадські цілі; “Річник сільськогосподарського товариства”, Варшава 1881 рік); власність менша має орної ріллі 1057 моргів, лугів і городів 725, пасовищ 159, лісу 8 моргів. В 1880 році було 181 будинок, 1177 жителів в гміні, 13 будинків, 61 житель на території двору; 284 римо-католики, 934 греко-католики, 11 ізраелітів, 9 інших віросповідань; 1067 русинів, 147 поляків, 24 німці. Парафії римо-католицька і греко-католицька знаходяться в Раві-Руській. В селі є церква і філіальна школа. »

Бібліографія
Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880-1902, t. 1-15.

Стара церква

Найдавніші згадки про місцеву церкву походять з 1578 року. У 1616 році парафія отримала привілей від дідича Тшцінського. Попередня дерев`яна церква з 1716 року занепала у 1880-х рр. У 1890 році стараннями о. Івана Михальчука завершено будову нової дерев`яної церкви, яку провели Григорій Теловець та Дмитро Пончек і Іван Дацко. Церкву прикрасив олійним живописом Фелікс Заблоцький. Вона згоріла під час першої світової війни. У 1920 році на її місці звели існуючу церкву, яка по другій світовій війні стояла зачиненою до 1989 року. У 1983 році в ній влаштували сільський краєзнавчий музей. Церква у користуванні громади УГКЦ.
Стара церква знаходиться у центрі села, на високому підвищенні в оточенні дерев, поблизу дороги. Тризрубна безверха приземиста будівля. Складається з трьох прямокутних об’ємів – нави в центрі, вужчого вівтаря зі сходу та незначно вужчого невеличкого присінку з заходу. До вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Стіни будівлі вертикально шальовані дошками, посередині нави з обох сторін підперті масивними контрфорсами. Всі приміщення вкриті двосхилими дахами. На дещо вищому гребені даху нави встановлений чотирибічний ажуровий ліхтар, завершений маківкою. На захід від церкви розташована проста дзвіниця на двох деревяних стовпах з підкосами, вкрита чотирисхилим повним дашком.
Скромна з вигляду будівля, яка запам`яталася тільки контрфорсами.

Advertisements